Екологічний стан Азовського моря

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ АЗОВСЬКОГО МОРЯ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Сергієнко А.І.

Серед багатьох проблем, що стоять сьогодні перед людством, найбільш актуальними є соціальна, продовольча, енергетична й екологічна. Сучасний напружений екологічний стан досить гостро відчувається в більшості регіонів України, таких як: Полісся, Причорномор'я, Крим, Придніпров'я, а також Азовське море. Екологічна проблема грізно нависла над Україною. Причиною того, що ці регіони перебувають на грані екологічної катастрофи, є те, що розвиток територіально-промислових комплексів, енергетики, сільського господарства найчастіше відбувався без урахування специфіки природних умов даних територій і екологічних закономірностей. Усі наші екологічні проблеми є наслідками недосконалої економічної політики протягом десятиліть.

У Запорізькому регіоні однією з найістотніших є екологічна проблема Азовського моря, що на сьогоднішній день уже знаходиться в зоні екологічної катастрофи. Давнє і всебічне освоєння басейну Азовського моря людиною в сільськогосподарському і промисловому відношенні під впливом сприятливих історико-географічних умов не могло не позначитися на його екологічному стані.

Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність точних прогнозів і наслідків зміни елементів екосистеми моря призвели до значних трансформацій у його природному балансі. Звичайно ж, першою відреагувала на антропогенний вплив біологічна частина ресурсів моря.

40—50 років тому в акваторії Азовського моря виловлювалося риби в 35 разів ніж у Чорному, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. У морі жило близько 114 видів риби, а загальний улов в окремі роки становив близько 300 тис. т у рік. Сьогодні ж улови риби скоротилися в 6 разів, а та риба, що виловлюється, заражена отрутохімікатами настільки, що споживати її в їжу вже небезпечно.

Важливою причиною скорочення біоресурсів та їх запасів у Азовському морі служить також зростаюче забруднення рік, що у нього впадають.

Вже в 1987 р. концентрація пестицидів у водах Азовського моря порівняно з 40-50-ми роками збільшилася у 20 разів. Зараз вміст отрутохімікатів і важких металів у водах Азовського моря перевищує норму. Максимум забруднення припадає на 1998-1989 роки. З 1990 р. рівень забруднення почав поступово знижуватися, це пов'язано зі зменшенням використання пестицидів у сільському господарстві. Основними постачальниками пестицидів були річки Дон і Кубань. Проте збільшилися викиди хімічної та металургійної промисловості. Тільки Маріуполь «постачає» навколишньому середовищу близько 800 тис. т. токсинів на рік. Азовське море — район інтенсивного судноплавства. Досить суттєвої екологічної шкоди завдає морю водний транспорт, де не дотримуються жодних правил перевезення і перекачування нафтопродуктів, відбуваються аварії, нафта зливається в море, через шумовібраційні впливи утворюються хвилі, що руйнують його береги. Наявність великої кількості нафтопродукті у воді погіршує рекреаційні якості морського узбережжя, що завдає великої шкоди економіці прибережних територій.

Велику небезпеку становлять аварійні скидання під час розгерметизації нафтосховищ, танкерів, суден. Крім того, велика кількість нафтопродуктів потрапляє в море в складі промислових стоків прибережних міст, особливо Бердянська. У м. Бердянську знаходиться дослідний нафтоперегінний завод (виробляє селітру). За даними незалежних експертів у період функціонування заводу, який виробляє синтетичні жирні кислоти і мастильні речовини, очищалося тільки 10% стоків.

У забрудненні Азовського моря не остання роль належить хімічній і металургійній промисловості прибережної зони: Маріуполя, Ростова-на-Дону, Таганрога, Камиш-Буруна.

Значно забруднене море кольоровими металами: міддю, свинцем, хромом, ртуттю, кадмієм. Концентрація цих металів вища граничне допустимої. Кольорові метали накопичуються в планктоні і бентосі та переходять у рибу, роблячи її непридатною для споживання. Кольорові метали викликають мутації в риб і утворюють нежиттєздатні форми, що знижує біопродуктивність моря.

Істотно забруднюють води Азовського моря міські каналізації великих прибережній міст.

Аналіз сучасного водогосподарського басейну Азовського моря свідчить про вкрай напружений стан його водних ресурсів. Проблема Азовського моря потребує негайного рішення. Повинно бути розроблено і вжито комплекс заходів, спрямованих на відновленння цього басейну.

Щоб врятувати море, необхідно припинити на узбережжі вилов риби (на деякий час), викорінити браконьєрство, довести до оптимальних об'ємів річковий стік, замінити каналізаційну систему на більш екологічно безпечну, перейти на нові технології, які б дозволили значною мірою знизити забруднення вод моря промисловими і сільськогосподарськими відходами, а в рекреаційному господарстві привести у відповідність рекреаційну ємність підприємств з їх реальною заповненістю.

Серед багатьох проблем, що стоять сьогодні перед людством, найбільш актуальними є соціальна, продовольча, енергетична й екологічна. Сучасний напружений екологічний стан досить гостро відчувається в більшості регіонів України, таких як: Полісся, Причорномор'я, Крим, Придніпров'я, а також Азовське море. Екологічна проблема грізно нависла над Україною. Причиною того, що ці регіони перебувають на грані екологічної катастрофи, є те, що розвиток територіально-промислових комплексів, енергетики, сільського господарства найчастіше відбувався без урахування специфіки природних умов даних територій і екологічних закономірностей. Усі наші екологічні проблеми є наслідками недосконалої економічної політики протягом десятиліть.

У Запорізькому регіоні однією з найістотніших є екологічна проблема Азовського моря, що на сьогоднішній день уже знаходиться в зоні екологічної катастрофи. Давнє і всебічне освоєння басейну Азовського моря людиною в сільськогосподарському і промисловому відношенні під впливом сприятливих історико-географічних умов не могло не позначитися на його екологічному стані.

Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність точних прогнозів і наслідків зміни елементів екосистеми моря призвели до значних трансформацій у його природному балансі. Звичайно ж, першою відреагувала на антропогенний вплив біологічна частина ресурсів моря.

40—50 років тому в акваторії Азовського моря виловлювалося риби в 35 разів ніж у Чорному, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. У морі жило близько 114 видів риби, а загальний улов в окремі роки становив близько 300 тис. т у рік. Сьогодні ж улови риби скоротилися в 6 разів, а та риба, що виловлюється, заражена отрутохімікатами настільки, що споживати її в їжу вже небезпечно.

Важливою причиною скорочення біоресурсів та їх запасів у Азовському морі служить також зростаюче забруднення рік, що у нього впадають.

Вже в 1987 р. концентрація пестицидів у водах Азовського моря порівняно з 40-50-ми роками збільшилася у 20 разів. Зараз вміст отрутохімікатів і важких металів у водах Азовського моря перевищує норму. Максимум забруднення припадає на 1998-1989 роки. З 1990 р. рівень забруднення почав поступово знижуватися, це пов'язано зі зменшенням використання пестицидів у сільському господарстві. Основними постачальниками пестицидів були річки Дон і Кубань. Проте збільшилися викиди хімічної та металургійної промисловості. Тільки Маріуполь «постачає» навколишньому середовищу близько 800 тис. т. токсинів на рік. Азовське море — район інтенсивного судноплавства. Досить суттєвої екологічної шкоди завдає морю водний транспорт, де не дотримуються жодних правил перевезення і перекачування нафтопродуктів, відбуваються аварії, нафта зливається в море, через шумовібраційні впливи утворюються хвилі, що руйнують його береги. Наявність великої кількості нафтопродукті у воді погіршує рекреаційні якості морського узбережжя, що завдає великої шкоди економіці прибережних територій.

Велику небезпеку становлять аварійні скидання під час розгерметизації нафтосховищ, танкерів, суден. Крім того, велика кількість нафтопродуктів потрапляє в море в складі промислових стоків прибережних міст, особливо Бердянська. У м. Бердянську знаходиться дослідний нафтоперегінний завод (виробляє селітру). За даними незалежних експертів у період функціонування заводу, який виробляє синтетичні жирні кислоти і мастильні речовини, очищалося тільки 10% стоків.

У забрудненні Азовського моря не остання роль належить хімічній і металургійній промисловості прибережної зони: Маріуполя, Ростова-на-Дону, Таганрога, Камиш-Буруна.

Значно забруднене море кольоровими металами: міддю, свинцем, хромом, ртуттю, кадмієм. Концентрація цих металів вища граничне допустимої. Кольорові метали накопичуються в планктоні і бентосі та переходять у рибу, роблячи її непридатною для споживання. Кольорові метали викликають мутації в риб і утворюють нежиттєздатні форми, що знижує біопродуктивність моря.

Істотно забруднюють води Азовського моря міські каналізації великих прибережній міст.

Аналіз сучасного водогосподарського басейну Азовського моря свідчить про вкрай напружений стан його водних ресурсів. Проблема Азовського моря потребує негайного рішення. Повинно бути розроблено і вжито комплекс заходів, спрямованих на відновленння цього басейну.

Щоб врятувати море, необхідно припинити на узбережжі вилов риби (на деякий час), викорінити браконьєрство, довести до оптимальних об'ємів річковий стік, замінити каналізаційну систему на більш екологічно безпечну, перейти на нові технології, які б дозволили значною мірою знизити забруднення вод моря промисловими і сільськогосподарськими відходами, а в рекреаційному господарстві привести у відповідність рекреаційну ємність підприємств з їх реальною заповненістю.